Біль.
Колотнеча.
Загублені долі.
Падають люди в довіри багно,
Скільки за правду вже тіл похололо,
Граючи з владою у доміно.
Стерлась надія у бідних долонях,
Гнів закипає у горлі людськім,
Лютість заграла симфонію крові
І на снігах розстелились хрести.
Постріли в голову.
Темрява.
Галас.
Нас пригощають вином з блекоти,
Сотні сердець, в братні очі стріляли,
Рани.
Убивства.
Червоні бинти.
Автор: Юлія Довбня "Біль.Колотнеча.Загублені долі"©
Поезія захищена авторським правом.
Поезія Юлії Довбні
Я украла в дощу те бажання літати, Відривала з підошв всю кіптюгу з землі. Не дістануть до ніг неземні супостати, У яких запалились гримаси німі...© Юлія Довбня "Квиток"
Юлія Довбня
четвер, 3 грудня 2015 р.
понеділок, 2 листопада 2015 р.
Подарунок
Ледь пожовклих листків позбирав на дорозі
На
розбитім камінні промовлених слів,
Ти
мовчав, що кохаєш заклопотану осінь
Та
мене незакуту в самоті розлюбив.
Ти
мовчав. Я зривала суцвіття із сонця,
Що
життям пеленало, неспокій вітрів.
Загубилось
тепло у сліпучім потоці,
В
божевільному щасті скажених вогнів.
Осінь
дикістю пахне, неторканим медом
Розлилася
проміння м на пальцях твоїх.
Під
пожовклим дощем ми під руку ідемо,
Й
ти даруєш букет із листків кам’яних.
Автор: Юлія Довбня "Подарунок"©
четвер, 26 лютого 2015 р.
Руїни
На обличчях калюж розсипалися зорі,
Місяць виклював в небі цукрові доріжки
І смарагдові очі німих світлофорів,
Оглядали розбиті життям обеліски.
Ми удвох із тобою, в зеленім промінні,
Під повіки ховали насіяні сльози,
І над нами війна простелила руїни
Та заплутала землі в червонім волоссі.
А свобода -- надкушене яблуко з Раю,
Переспіла і стала непотребом світу
Із насіння його незабудки зростають
І сплітають доріжки одним заповітом.
Охрестити все небо під колонами миру,
Щоб із нього дощем обтрусилися зорі,
Стигли яблука, стигла і віра
І світились смарагдом німі світлофори.
Автор: Юлія Довбня "Руїни"©
Поезія захищена авторським правом.
Поезія захищена авторським правом.
неділю, 27 січня 2013 р.
Самозванка...Автор: Юлія Довбня
У тіснім самозванстві лиш не купаюся повік,
Не п'ю нектар притворного блаженства.
До істини небесної мене Господь прирік
Скидаючи послання, що я цілком безчесна.
Негідна плакати під супровід дощу
Він самозванкою назвав мене і затопив печаллю
Я щирим поглядом все небо спокушу.
Сама не розуміючи, що наново лукавлю.
Кривлю душею, вибиваюсь з колії
Нестерпним птахом підлітаю аж до сонця
Не обсмалити б пір'я, запачкані в смолі
В отій смолі придуманих емоцій.
Моя безчесність має лиш одне крило,
Напевно друге десь обрубане в болоті
Та що мене до неба завело?
Я ж самозванка у дешевій позолоті...
Поезія захищена авторським правом.
Не п'ю нектар притворного блаженства.
До істини небесної мене Господь прирік
Скидаючи послання, що я цілком безчесна.
Негідна плакати під супровід дощу
Він самозванкою назвав мене і затопив печаллю
Я щирим поглядом все небо спокушу.
Сама не розуміючи, що наново лукавлю.
Кривлю душею, вибиваюсь з колії
Нестерпним птахом підлітаю аж до сонця
Не обсмалити б пір'я, запачкані в смолі
В отій смолі придуманих емоцій.
Моя безчесність має лиш одне крило,
Напевно друге десь обрубане в болоті
Та що мене до неба завело?
Я ж самозванка у дешевій позолоті...
Поезія захищена авторським правом.
четвер, 24 січня 2013 р.
Перед іконостасом... Автор: Юлія Довбня
В іконостасі пресвятім між
стінами блідими
Обличчя бездоганне нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки мої сині одягне рукава.
О світлий день, схилися наді мною..
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.
Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.
Поезія захищена авторським правом.
Обличчя бездоганне нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки мої сині одягне рукава.
О світлий день, схилися наді мною..
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.
Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.
Поезія захищена авторським правом.
неділю, 23 грудня 2012 р.
Конформіст.Автор: Юлія Довбня
В скількох невдах життя нудне позичив на прокат?
Невже, на смак нестерпний, більш
воно пікантне?
Повівся,ошуканцю, на манливий аромат
Та суб’єктивно думати напевно і
не здатний.
Це не пародії курйозні, не схиблений дубляж,
А за сценарієм
написаним він грає примітивно.
Своїх думок розпроданих —
зневажливий торгаш,
Що копіює інших принципи сумлінно.
Не вдасться приховати дволикий блиск
зіниць
І нишпорячи оком за спільним
міркуванням
В якому кожен вислів по-своєму
різнить,
Людей не переміщених до кола
дублювання.
Залишитись без голосу, напевно,
страшна річ,
Мов заліпити рот окам’янілим глеєм.
І роздивляючись у дзеркалі зіниці своїх ввіч
Він зрозумів, що став проклятим фарисеєм.
Поезія захищена авторським правом.
Сонет №4 Автор: Юлія Довбня
Переливай з пустого у порожнє,
Щоб я не позіхала від нудьги,
Придумуєш цитати віртуозні
Та ми, нажаль, амурні вороги.
Над нами не шаріють ореоли
І вислови затягнені в корсет.
В спокійній атмосфері охололи,
Штурмуючи словесний етикет.
Химерно… не повторюйся буквально
Так виснажив шліфований контекст,
Нам бракуватиме безмовного кохання,
Яке з титану викує Гефест.
Твоє свавільство спечене майстерно
І ворогами залишилися напевно…
Поезія захищена авторським правом.
Підписатися на:
Дописи (Atom)