Юлія Довбня

Юлія Довбня
Юлія Довбня

неділю, 27 січня 2013 р.

Самозванка...Автор: Юлія Довбня

У тіснім самозванстві лиш не купаюся повік,
Не п'ю нектар притворного блаженства.
До істини небесної мене Господь прирік
Скидаючи послання, що я цілком безчесна.

Негідна плакати під супровід дощу
Він самозванкою назвав мене і затопив печаллю
Я щирим поглядом все небо спокушу.
Сама не розуміючи, що наново лукавлю.

Кривлю душею, вибиваюсь з колії
Нестерпним птахом підлітаю аж до сонця
Не обсмалити б пір'я, запачкані в смолі
В отій смолі придуманих емоцій.

Моя безчесність має лиш одне крило,
Напевно друге десь обрубане в болоті
Та що мене до неба завело?
Я ж самозванка у дешевій позолоті...




Поезія захищена авторським правом.

четвер, 24 січня 2013 р.

Перед іконостасом... Автор: Юлія Довбня


В іконостасі пресвятім між стінами блідими
Обличчя бездоганне  нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки  мої сині одягне рукава.

О світлий день, схилися наді мною..
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.

Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.



Поезія захищена авторським правом.