У тіснім самозванстві лиш не купаюся повік,
Не п'ю нектар притворного блаженства.
До істини небесної мене Господь прирік
Скидаючи послання, що я цілком безчесна.
Негідна плакати під супровід дощу
Він самозванкою назвав мене і затопив печаллю
Я щирим поглядом все небо спокушу.
Сама не розуміючи, що наново лукавлю.
Кривлю душею, вибиваюсь з колії
Нестерпним птахом підлітаю аж до сонця
Не обсмалити б пір'я, запачкані в смолі
В отій смолі придуманих емоцій.
Моя безчесність має лиш одне крило,
Напевно друге десь обрубане в болоті
Та що мене до неба завело?
Я ж самозванка у дешевій позолоті...
Поезія захищена авторським правом.
Я украла в дощу те бажання літати, Відривала з підошв всю кіптюгу з землі. Не дістануть до ніг неземні супостати, У яких запалились гримаси німі...© Юлія Довбня "Квиток"
Юлія Довбня
неділю, 27 січня 2013 р.
четвер, 24 січня 2013 р.
Перед іконостасом... Автор: Юлія Довбня
В іконостасі пресвятім між
стінами блідими
Обличчя бездоганне нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки мої сині одягне рукава.
О світлий день, схилися наді мною..
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.
Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.
Поезія захищена авторським правом.
Обличчя бездоганне нашіптує слова
Рукою допомоги торкнеться мого тім'я,
На руки мої сині одягне рукава.
О світлий день, схилися наді мною..
Коліна слабі вже протерла від молитв,
Де виплакані очі закуті пеленою,
Закутані благаннями в чекання оксамит.
Благань рабиня... у не просвітній комі
Схиляю голову над образом святим
У щирім монолозі думки зведуть судоми,
Що візьмуть верх над покаянням мовчазним.
Поезія захищена авторським правом.
Підписатися на:
Дописи (Atom)