Подарунок

Ледь пожовклих листків позбирав на дорозі

На розбитім камінні промовлених слів,

Ти мовчав, що кохаєш  заклопотану осінь

Та мене незакуту в самоті розлюбив.

                 

Ти мовчав. Я зривала суцвіття із сонця,

Що життям пеленало, неспокій вітрів.

Загубилось тепло у сліпучім  потоці,

В божевільному щасті скажених вогнів.

Осінь дикістю пахне, неторканим медом

Розлилася промінням на пальцях твоїх.

Під пожовклим дощем ми під руку ідемо,

Й ти даруєш букет із листків кам’яних.

Автор: Юлія Довбня "Подарунок"©

Поезія захищена авторським правом.